Чи отримає Українська Греко-Католицька Церква статус Патріархату?

Серпень04200416:00

Питання про надання Українській греко-католицькій церкві Патріархату поставало неодноразово. Проте, сьогодні ця проблема чи не вперше вийшла за межі внутрішніх дискусій. Її почали обговорювати не тільки в Україні, а у світі. Понад те, ця полеміка перестала бути суто релігійною, до неї долучились політики. І річ не тільки в тому, що проти Патріархату УГКЦ з-поміж усіх православних церков найрішучіше виступає Православна Церква Росії, де самостійність УГКЦ розцінюється, насамперед, як звуження російського політичного впливу. Багато з тих, хто не належить ні до росіянофілів, ні до православних, вважає, що через внутрішні конфлікти, які перманентно виникають поміж греко-католиками, проголошувати Патріархат УГКЦ завчасно. За результатами опитування вірних та прихильників УГКЦ, яке нещодавно провів Центр інформаційних проблем територій НАН України, понад 90% греко-католиків підтримують ідею надання УГКЦ Патріархату. Однак Іван Павло ІІ Папа Римський відтермінував вирішення цієї проблеми на невизначений час. Тепер у цю справу втрутились 150 народних депутатів України, підписавши звернення до Святішого Отця з проханням надати Патріархат українським греко-католикам.

Більш радикальний сценарій розвитку подій запропонував ректор Папського орієнтального інституту отець-єзуїт Роберт Тафт, який порадив УГКЦ самій проголосити патріархат і звернутися до Ватикану з проханням про його визнання. У разі відмови – не приймати жодної кореспонденції, яка приходить не на адресу Патріарха. З такою ідеєю солідарні і 50% українських греко-католиків. Більше того, понад 70% опитаних стоять на тому, що не потрібно зважати на позицію інших церков. Зокрема, на позицію РПЦ, яка чи не найбільше доклалася до того, що Ватикан не наважився на Патріархат для українських греко-католиків. Річ у тому, що коли Іван Павло ІІ отримав звернення від УГКЦ з проханням надати їй Патріархат, то він надіслав Меморандум до Патріарха Московського і Всієї Русі Алєксія ІІ. Така відкритість зіграла злий жарт з Ватиканом, адже Глава РПЦ переслав Меморандум главам усіх Помісних Церков світу, щоб з’ясувати і їхню думку. Зазвичай, православні рідко доходять спільної мови, але цього разу вони п’ятнадцятьма «ні», одноголосно, засудили ідею Патріархату УГКЦ. А Вселенський Патріарх Варфоломій ще й заявив, що такий крок «спровокує різку реакцію з боку православних Церков і знищить усі спроби продовжити богословський діалог між католицькою і православними церквами». Таким чином, стверджують експерти, прагнучи налагодити добрі взаємини з Москвою, Ватикан, заради цього, по-суті, пожертвував Патріархатом УГКЦ.

Чому РПЦ ніяк не хоче допустити проголошення Патріархату УГКЦ? Головних причин цього є кілька. Перш за все, не є таємницею, що Церкви мають змогу лобіювати свої інтереси через державних службовців та політичні партії. Нині осердя УГКЦ розміщується у Львові. За умови проголошення Патріархату Кардинал Гузар, вочевидь, переїде до політичного центру України, у Київ і його вплив очевидно посилиться, що водночас означає послаблення російського фактора.

Є ще одна причина. Як зазначив у своєму інтерв’ю «»National Catholic Reporter» ректор Папського орієнтального інституту отець-єзуїт Роберт Тафт, заперечення патріархату УГКЦ є природнім для православних церков й через те, що їх турбує сам факт існування інших церков. «Православні трактують усіх вірних своєю власністю, яку від них намагаються забрати. Але вони не можуть до кінця усвідомити того, що ніхто таким чином не може змінити хід історії... Православні хочуть мати під владою весь регіон колишньої Київської Русі, який включає українські, московські і новгородські землі —  три історичні центри...».

І ще один аспект. За даними громадського руху «За Патріархат УГКЦ», у світі налічується близько 7 мільйонів греко-католиків, з яких близько 4,5 мільйонів проживає в Україні. Більшість греко-католиків висловлюються за Патріархат УГКЦ. На перший погляд, виглядає, що цей кількісний показник є вагомою передумовою для проголошення Патріархату. Однак, аналітики стверджують, що слід брати до уваги «внутрішній чинник», а саме — конфлікти всередині самої греко-католицької конфесії, задля вирішення яких протилежні сторони часто звертаються не до глави УГКЦ, а до Риму. Це, на думку тих же експертів, свідчить про те, що українські греко-католики внутрішньо не готові до запровадження Патріархату.

Насамкінець, спробуємо відповісти на запитання, яке годі оминути. Чи зважиться вище духівництво УГКЦ, опираючись на масову підтримку своїх вірних, самочинно проголосити Патріархат, поставивши Ватикан перед доконаним фактом? Навряд, у тому числі, з огляду на нашу покірливу ментальність. Найімовірніше, це духівництво тільки смиренно молитиметься за проголошення Патріархату УГКЦ і очікуватиме, допоки Папа дасть їм своє Благословення.

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету:

«Розмови про надання Патріархату Українській греко-католицькій церкві розпочалися вже у 16-17 столітті. Це була ідея Петра Могили. Згодом про це говорили Митрополит Андрей Шептицький і Йосип Сліпий. З юридичної точки зору це означало б для греко-католицької церкви незалежність в управлінні. Зараз єпископів обирає Синод, а їхній вибір мусить затвердити Папа Римський. В ідеалі Синод мав би лише повідомляти Папу про своє рішення. Але з іншого боку у тому, що українських єпископів затверджує Папа Римський, я бачу і позитив, адже з притаманним нам бунтаризмом, повинен бути хтось третій, хто здатен його заспокоїти.

Греко-католики є приналежними до західної християнської традиції, але це не передбачає запровадження латинського обряду. Те, що ми свого часу перейшли під юрисдикцію Риму – помилка. Але історію не перепишеш. Деякі наші монаші устави підпорядковуються безпосередньо Ватикану. У часи переслідувань церкви це було для них добрим захистом. Але часи змінюються. І мені здається, що вони мали б зробити рішучий крок і відмовитись від цього. Дехто побоюється, що Патріархат УГКЦ призведе до розколу між українською греко-католицькою і православною церквами. Той Патріархат, який свого часу пропагував Петро Могила, мав бути єдиним для всіх українських християн. Той, який пропонують зараз, є сепаратним. З одного боку — це його мінус. Та з іншого, цей Патріархат можна вважати лише перехідним етапом. Греко-католики повинні добитися певного визнання, адже наразі їх визнає Ватикан, але не визнає православний світ.

Думаю, що Патріархат рано чи пізно проголосять. Не знаю чи буде він виключно для греко-католиків, чи стане єдиним для всіх українців. Якщо ми зуміємо показати світові, що Патріархат – це не формула, а суть нашого життя, що він утвердився в нашій свідомості і ми готові до нього, — це для нас шанс».

Андрій Юраш, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка, релігієзнавець, політолог, вірний УПЦ КП:

«Якщо греко-католицька церква претендує отримати Патріархат і має для цього внутрішні ресурси, — це означає, що вона стала усвідомлювати себе повноцінною структурою. В даному випадку маємо безпрецедентний випадок: українська греко-католицька церква претендує на Патріархат в той час, коли УПЦ КП тільки починає робити певні кроки, щоб досягти цього. Тобто, формально Патріархат УПЦ існує, але його не визнали Помісні православні церкви та католицька церква. Таким чином досягнення канонічного Патріархату УГКЦ було б дуже добрим знаком для релігійної ситуації в Україні в цілому. Це автоматично піднесло б і УПЦ КП. Тому зрозуміло, чому РПЦ так різко виступила проти Патріархату УГКЦ. Вона не боялася за греко-католицьку церкву, бо та існує поза Московським патріархатом, а того імпульсу, який Патріархат УГКЦ міг справити на УПЦ КП. Адже це означало б, що і остання повинна мати такий статус».

Роздрукувати