Угорські гудрони – українські проблеми: війна бізнесу з екологією

Серпень12200417:00

У середу, 11 серпня, відбулася нарада у Львівській обласній держадміністрації, на якій черговий раз намагалися знайти відповідь на запитання «що робити з гудронними відходами». Дебати, з’ясування стосунків, звинувачення і різного штибу заяви закінчились тим, що знову не знайдено відповіді на поставлене запитання. Водночас перший заступник голови ОДА Леонід Мельник, який курирує цю проблему, знайшов винних у нерозв’язанні проблеми. На його думку, це, по-перше, народні депутати, які своїми висловами про «гудронову небезпеку» збурюють громадськість, по-друге, журналісти, які поширюють інформацію та, зрештою, самі мешканці, котрі чомусь не бажають, щоб поблизу їх домівок проводили різноманітні експерименти з утилізації відходів. Окрім того, пан Мельник зауважив, що ті, хто дозволяє собі коментувати проблеми відходів, «не володіють чіткою інформацією, а відтак не мають права судити про такі специфічні справи».

Львів’яни почали широко обговорювати проблему гудронів близько року тому. Цьому передувала низка публікацій про відходи нафтопереробного виробництва, ( чим, власне, і є гудрони), практично у всіх місцевих засобах масової інформації. До цього часу, окрім вузьких спеціалістів, майже ніхто з громадян і не чув про подібні речі. Журналістський шквал викликала інформація, яка з’явилася восени минулого року про те, що на Добротвірській ТЕС будуть спалювати гудрони, 3 тисячі тонн яких фірма ОСМА-Ойл привезла з Угорщини в Україну для експериментального спалення. Потім з’явилася інформація, що ця фірма привезла набагато більше гудронних відходів, аніж це задекларовано, і що вона має контракт не лише з угорцями, а ще й з іншими європейськими країнами на постачання величезних партій небезпечного вантажу. також поділилися враженнями. А через невеликий проміжок часу у робітників, які розвантажували привезені гудрони, почалися алергічні реакції: почервоніння рук і очей, свербіж. Все це спричинило негативне сприйняття громадськістю будь-якого згадування про гудрони. Не маючи своєчасної та повної інформації про шкідливість чи безпеку переробки гудронів та й загалом про їх вплив на навколишнє середовище, мешканці Львівщини почали сприймати «гудрони у штики». А після того, як журналісти оприлюднили інформацію про небезпечність подібного експерименту, активізуватися чиновники від екології, почавши давати коментарі і скликати прес-конференції.

Начальник державного управління екологічних ресурсів у Львівській області Богдан Преснер повідомив громадськості, що «ОСМА-Ойл» завезла нейтралізовані гудрони ( які є значно безпечнішими за кислі), щоб їх утилізувати на Добротвірській ТЕС, використавши як паливо у суміші з кам’яним вугіллям. До речі, від подібної оборудки було обіцяно неабиякий зиск для енергетиків.

Богдан Преснер запевняв, що фірма отримала усі необхідні дозволи державних контролюючих інстанцій і не має наміру порушувати чинне природоохоронне законодавство, яке в Україні виписане досить суворо. І до Богдана Преснера долучився і Роман Павлів — головний санітарний лікар області. Вони обоє говорили про те, що не бачать жодної екологічної загрози у тому, щоб провести експериментальне спалювання трьох тисяч тонн гудронів на Добротвірській ТЕС. Щоправда, і один, і другий начебто між іншим додавали, що вони, мовляв, тільки ставлять своє «не заперечую» на документах, підписаних у відповідних міністерствах.

І все-таки, попри запевнення різноманітних чиновників про безпечність гудронів, виникає логічне запитання: а навіщо їх у такому разі завозити в Україну? У нас самих такого добра хоч греблю гати. Лише поблизу Грибович накопилося понад 500 тисяч тонн відходів вітчизняного нафтового виробництва. Це офіційно задекларована цифра. Насправді ж ніхто не знає, скільки їх там, а що гірше — який тепер хімічний склад відходів, що протягом тривалого часу перебувають просто неба, контактуючи з іншими речовинами. Річ у тому, що незалежні екологи твердять: гудрони мають властивість непередбачувано змінювати свій хімічний стан. За словами консультанта комітету ВР України з питань екологічної політики і природокористування Оксани Марискевич, важко встановити чіткий хімічний склад сполук «свіжих» гудронів, бо у них — залежно від тих чи інших умов — утворюється різна кількість сполук. «Наприклад, уміст сірчаної кислоти може коливатися від 3% до 91%, органічних сполук – від 1% до 93%, води – від 0% до 93%», — каже пані Марискевич.

Отже, виходить, що чиновники від екології, переконуючи громадськість у безпечності експерименту, користувалися практично одним аргументом «Оце переробимо угорські гудрони і відразу візьмемося до львівських». На підтвердження цієї тези наводився факт, що угорці обіцяли безоплатно передати технологію нейтралізації кислих гудронів і необхідне обладнання, вартістю близько двох мільйонів доларів США. В обмін за свою доброчинність угорська сторона хоче, щоб у нас спалювали їхні гудрони.

Далі історія з угорськими гудронами мала продовження у суді. ВАТ «Західенерго», якому належить Добротвірська ТЕС, відмовило у дозволі спалювати гудрони, зазначаючи у позовній заяві, що зі сторони «ОСМА-Ойл» не було надано всієї інформації про оборудку.

Відтак, здавалося, що про гудрони забули всі, окрім спеціалістів та зацікавлених осіб. Адже вони — як вітчизняні, так і завезені з Угорщини — нікуди не поділися. При чому угорські залишилися у Добротворі: частково у вагонах, частково розвантажені просто неба. При цьому, як тепер з’ясувалося, доручення міністра з питань екологічної безпеки зробити все можливе для реімпорту гудронів до Угорщини залишилося для львівських чиновників непочутим. Коли кореспондент ЗІКу поцікавився в управлінні екології, чому не готувалися документи для повернення гудронів «на історичну батьківщину», йому відповіли запитанням на запитання «а кому було доручення. Нічого про це невідомо».

Новий виток у «гудронній справі» почався після того, як ЗІКу стало відомо про те, що перший заступник губернатора Леонід Мельник підписав доручення різним інстанціям «сприяти фірмі «Еконова» у перевезенні, … і переробці гудронних залишків». Тобто, за час так званого газетного затишшя на задану тему, вигулькнула нова фірма, яка має намір зайнятися переробкою тих самих привезених з Угорщини гудронів, але тепер уже не йдеться про спалення. «Еконова» пропонує нову технологію переробки гудронів у Новому Роздолі на одному з цехів «Сірки». У результаті їх змішування з іншими речовинами, планується виготовляти так званий «модифікатор», який надалі можна буде використовувати у промисловості.

Що тут скажеш, окрім усім відомої приказки — «нове – це добре забуте старе». Подібну технологію, за словами незалежних екологічних експертів, використовувала на цій же «Сірці» фірма «Спецсервіс», яка кілька років тому привезла з Угорщини, за різними даними, від 10-ти до 20-ти тисяч тонн гудронів. І тоді за їх ввезення угорці також обіцяли передати нам технологію утилізації цих речовин. Проте, наразі, — за жодною угодою — ні технології, ні обладнання не поставлено. А гудрони й надалі залишаються на території Нового Роздолу.

Однак, тема зі «спецсервісівськими гудронами» ніби не стосується «Еконови», генеральний директор якої Олександр Верейці наполягає на тому, щоб йому передали гудрони з Добротвору. Пан Верейці готовий продемонструвати усім бажаючим ліцензії, дозволи і погодження на місце переробки і на виконання робіт. Він запевняє, що запропоноване ним «поводження з відходами» є набагато безпечнішим для навколишнього середовища, ніж інші. Можливо, це дійсно правда. Але, чомусь атмосфера навколо гудронів є не надто приємною та прозорою, і розповіді на кшталт «не все таке отруйне, просто досі ніхто не знав як його готувати» не спонукають до безмежної довіри новій фірмі.

У цій справі чи не найбільше насторожують різноманітні двозначності і часта зміна поглядів серед чиновників, які говорять, що дбають за екологічну безпеку в області. До прикладу, пан Мельник за рік часу, м’яко кажучи, фактично змінив наголос своїх коментарів.

«Утилізація гудронів – справа бізнесова. А владі, у свою чергу, це допоможе вирішити екологічну проблему» – цитувала рік тому Леоніда Мельника «Львівська газета». «Для мене, як урядовця, проблема з гудронами зовсім не бізнесова, а насамперед екологічна», – заява Леоніда Мельника на останній нараді в ОДА. Він також додав, що усі інсинуації навколо цієї теми у газетних публікаціях є безпідставними. Наприкінці наради ж запропонував фірмам, зацікавленим у переробці — «ОСМА-Ойл» та «Еконова» таке: «Домовляйтеся з громадськістю, з місцевою владою, з народними депутатами. Якщо не домовитеся, віз поїде в іншу сторону».

Своєю чергою депутати від Львівщини наразі не налаштовані на подібні домовленості. Петро Писарчук, Петро Олійник, Ігор Шурма і Олекса Гудима категорично заявляють, що проти утилізації в регіоні не місцевих відходів.

Понад те, що більше різних чиновників запевняють у безпечності для екології усіляких методів переробки угорських гудронів, то все менше у це віриться, як і у в можливість знищення наших вітчизняних. Насторожує і той факт, з якою наполегливістю угорська сторона знаходить різних українських партнерів для вирішення своєї проблеми. І її готовність оплачувати такі оборудки. Проте поведінка угорців пояснюється дуже просто. У 90-х роках минулого століття ця країна заявила про бажання стати членом Євросоюзу, задекларувавши, що позбудеться залишків нафтопереробки — на виконання вимоги Європейського Співтовариства . І Україна, виявляється, найкраще підходить для звалища нового члена ЄС, яким Угорщина стала навесні 2004 року. А хто ж іще? В Румунії та Словаччині є свої проблеми з цими небезпечними речовинами,

Наразі невідомо чи існує, принаймні в проектах, фінансова допомога від держави тим організаціям, які візьмуть на себе започаткувати процес із переробки місцевих промислових відходів. Проте, мабуть, не у цьому річ. Добре відомо, що у всьому світі структури, які мають стосунок до переробки відходів є далеко не найбіднішими. Україна має потужні запаси вторинної сировини, але у цій сфері ще не встановлено правил гри. Тож, складається враження, що вже зараз ведуться якщо не бойові дії, то розвідка боєм за завоювання ласого шматка. Як сказала Оксана Марискевич, — «Це тільки початок. На нас чекають великі конфлікти, в яких стикатимуться інтереси бізнесу і збереження навколишнього середовища».

Довідка ЗІКу.

Гудронні залишки в області утворилися в процесі виробництва нафтопродуктів Львівським дослідним нафтомаслозаводом, Дрогобицьким НПЗ, МНП «Дружба» (Броди). Проблемою гудронів останні 15 років займалось багато наукових центрів та інститутів. Однак, екологічно безпечного вирішення проблеми досі не знайдено.

Існує міжнародна конвенція, яка гарантує громадянам право одержання будь-якої екологічної інформації. В Україні цей документ, відомий як Орхуська конвенція (Конвенція Європейської економічної комісії ООН "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі ухвалення рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища"), набрав чинності ще 1999 року. Конвенція підтверджує конституційне право на одержання і поширення екологічної інформації, закріплене в статті 50 Конституції України. Конвенція гарантує громадянам право на життя в безпечному навколишньому середовищі, а дані про його стан в повній мірі повинні повідомлятися населенню. Причому саме державні службовці зобов'язані не тільки відповідати на запити громадян, а й збирати, зберігати, публікувати екологічну інформацію в засобах масової інформації, розсилати її через Інтернет. До речі, це стосується не тільки екологічних управлінь і Міністерства охорони навколишнього природного середовища, а й практично всіх державних структур, адже екологічна інформація є в багатьох відомствах.

Андрій Побурко, директор компанії «Осма-Ойл»:

«Дозвільні документи на переробку в нас є всі. Справа тягнеться вже біля року. Ми розробили усю технічну документацію, маємо змогу робити модифікатор і є домовленість з однією з донецьких фірм, яка готова його закупляти. Не за нашої вини йде простій вагонів, і хочемо погасити свою заборгованість перед Львівською залізницею. Нам дорога ця справа і намагаємось довести, що наше діло нормальне, будемо намагатися довести його до кінця. Хоча це й дуже важко. У нас є заключення семи академіків, заступника міністра екології, а нам говорять, що палити не можна. Крім того. наші донецькі партнери готові забрати, спільно з нами оскільки в нас є ліцензія ці 17 тисяч тонн, які зараз знаходяться в Новому Роздолі і переробляти їх за нашою технологією на сході України. Існує домовленість про те, що вагони з модифікатором мали туди поступати, але почався тиск. Не дають нам нормально працювати. Це вже не бізнес, а перетягування підкилимного каната. Це тиск недобросовісних конкурентів, і тих людей, які їх підтримують.

Фірма «Еконова» з’явилася близько півроку тому, і ніби хоче нам допомогти, хоча вони орендують приміщення у Новому Роздолі і мають стосунок до тих 17 тисяч тонн, які там знаходяться. Але не хочуть їх переробляти. І вони використовують ту ж технологію спалювання, що ми розробили, може з незначними змінами. Іншої технології для виробництва будматеріалів нема. Ще й претендують переробляти нами завезені гудрони, але ж ми не маємо права передавати комусь. Або самі мусимо їх переробити, або повернути в Угорщину.

Ми могли за кілька тижнів їх спалити задля експерименту. І не збираємося ввозити додаткових партій гудронів з Угорщини. А за 4-7 років, якщо не будуть заважати, наведемо порядок по всій Україні, однозначно.

Обладнання нам угорці не передавали, оскільки не дозволили провести експеримент, а технологію передали у листопаді минулого року».

Михайло Гук, незалежний еколог

«Технології переробки кислих гудронів в Україні немає. Ті, що пропонують методом змішування-перемішування, були відомі ще за царя Гороха. Але ними ніхто не користувався, бо після того немає механізму використання цих гудронів. Тут ідеться про перекидання зі сторони в сторону, бо так би мовити, природоохоронні і контролюючі органи області ввели в оману і місцеву владу і міністерство. І тепер не знають як з цієї ситуації вийти. Ввезли на бум у Львівську область, вважаючи, що ніхто не дізнається. Судячи з вчорашньої наради, вважаю, що пан Мельник також розгублений і не знає яке рішення прийняти.

А те, що планують перемішувати з фосфогіпсами, то яка ж подальша доля цих гудронів. Надалі тримати їх у сховищах ще більш збагаченими? Не бачу жодного сенсу, і, навіть якщо розкислити ці гудрони, нема механізму їх використання. Свого часу поширювалась інформація, як тільки гудрони ввезуть в Україну, угорці дадуть технологію. Наскільки мені відомо в угорців цієї технології нема. Як би вона була, то навіщо їм везти ці гудрони в Україну. Вся технологія заключається в екскаваторі і тракторі.

Є люди, що займаються ціле життя пошуком технології, і досі не знайшли прийнятливих і безпечних для навколишнього середовища методів.

Про шкідливість переробки в Новому Роздолі говорити можна багато. Але найнебезпечнішим це виробництво є тим, що поряд тече ріка Дністер, куди воно буде просочуватись, як підуть дощі і підніметься рівень води.

Проте, достеменно шкідливості від їх переробки ніхто не вивчав. Під час тих експертиз, що проводили, зовсім не враховували впливу на стан здоров’я людей. Як можна експертизу зробити за два дні. Треба досліджувати, вивчати. Повністю розбивати на молекули ці гудрони і дивитись, що там є.

За часів Союзу було також вапно, і можна було перемішувати, але ці гудрони тільки складували. Я не думаю, що тоді були дурніші люди, які б не могли до цього додуматись. Але ніхто на це не йшов, бо перш за все можна ж нашкодити людям.

Вихід з ситуації — тільки реімпорт в Угорщину. А щодо вітчизняних, потрібно надалі проводити дослідження, але повноцінні. Це дуже складна і кропітка технологія переробки гудронів, практично ювелірна, щоб отримати дорожній бітум чи сировину, яку можна спалювати».

Роздрукувати