Олімпійські підсумки України

Серпень30200416:00

По-перше, це тенденція, так би мовити, «націоналізації» певними країнами окремих видів спорту. Що мається на увазі? Наприклад, Південна Корея, котра після Олімпіади в Сеулі ввела у своїх школах урок стрільби з лука, стала тепер світовим лідером і законодавцем моди у цьому виді спорту. І результат не забарився: перемогти їхніх стрілків на сьогоднішній день практично нереально, тому ні для кого не стало несподіванкою завоювання корейцями в Афінах практично всього «золота» у цьому виді змагань. Те ж стосується й Куби. Так, боксери з Острова Свободи традиційно сильно виступали на рингу, але такої (!) тотальної переваги не було ніколи. Судіть самі: 5 зі своїх 9-ти золотих нагород кубинці здобули саме в боксі. Причому ще два боксери виступали у фіналах, і поступилися суперникам зовсім трохи.

Така політика «націоналізації» має дві сторони медалі. По-перше, коли робиться ставка на один або два види спорту, у жертву приносяться інші. У цих країнах може не бути навіть національної федерації, скажімо, з водного поло, зате всі сили кинуто на розвиток стрільби з лука чи боксу. Але є інша сторона медалі: ці країни їдуть на Олімпіаду за 5-6 гарантованими золотими нагородами, а в інших видах спорту – як Бог дасть. Щодо України, то в Сіднеї їй не пощастило, зате пощастило в Афінах. Адже явним лідером у своєму виді спорту була тільки Яна Клочкова, інші ж золоті нагороди стали для нас якщо не сенсацією, то приємною несподіванкою. Якби в нашій державі вибрали вид спорту, до якого б ставились, як, скажімо, до боксу на Кубі, можемо собі уявити, скільки додаткових нагород принесла б Україні наша збірна.

І друга тенденція, яка, схоже, уже переростає в закономірність – це сенсаційний виступ Китаю. Незважаючи на бурхливий розвиток економіки, а з нею – і спорту, ніхто насправді не сподівався від Китаю такого очевидного прогресу порівняно із Олімпіадою в Сіднеї. Вже зараз дехто жартує, що у 2008 році в Пекіні буде чемпіонат Китаю з олімпійських видів спорту за участю почесних гостей з решти країн. Уже зараз представники НОК Китаю заявляють, що збираються здобути щонайменше 45 золотих нагород. Зазначимо, що в Афінах перші в рейтингу США завоювали тільки 35...

А що ж Україна? Наші олімпійці, всупереч прогнозам (навіть найоптимістичнішим) виступили неочікувано вдало. Хорошим результатом ще перед Олімпіадою вважалося попадання у неофіційному рейтингу (з 5-6 золотими нагородами) до чільної top-15 країн-учасниць. Українська ж збірна не тільки ввійшла до перших дванадцяти, не тільки завоювала аж 9 золотих медалей, а навіть перевершила рекорд олімпійців в Атланті за кількістю завойованих нагород. За прогнозами спеціалістів, побити цей рекорд у найближчі 20 років було неможливо. Але, окрім величезного успіху українських олімпійців, нас не можуть не тішити, принаймні, ще дві речі.

По-перше, на наших очах виступала збірна, вихована уже за часів Незалежності України, котра всупереч усім скептикам довела, що, незважаючи на те, що до спорту в Україні навіть близько не таке відношення, як за часів Радянського Союзу, на даний момент ми таки в стані готувати спортсменів, котрі в змозі перемагати на найпрестижніших стартах.

А по-друге, якщо уважно придивитися до всіх наших олімпійських чемпіонів, то, відверто кажучи, вражає, те, ЯК вони виборювали своє олімпійське «золото». Згадаймо, Яна Клочкова «переплила» своїх суперниць лише на останніх метрах, Аліна Костевич переграла свою опонентку тільки завдяки додатковим пострілам, Наталія Скакун перемогла лише завдяки власній меншій вазі, Ірина Мельник-Мерлені, зважаючи на рівну кількість очок, виграла тільки завдяки рішенню суддів, а Юрій Білоног, показавши абсолютно однаковий результат, виграв у суперника тільки завдяки кращій попередній спробі. Отож, з психологічним настроєм, з морально-вольовими якостями, з «олімпійським» спокоєм у нас, виявляється, все гаразд. До речі, багато спортивних експертів провал у Сіднеї пояснили саме поганою психологічною підготовкою тодішньої української збірної.

А з «олімпійським» спокоєм нашим чемпіонам допоміг, звичайно ж, той факт, що Олімпіада в Афінах відбувалася за лічені місяці до президентських виборів, а НОК України очолив один з найреальніших кандидатів у президенти прем’єр-міністр Віктор Янукович. Як уже повідомляла Західна інформаційна корпорація, на цій Олімпіаді з жодної спортивної федерації, від жодного тренера чи спортсмена не було жодного нарікання на фінансову підтримку під час підготовки. Не кажучи вже про преміальні, якими керівництво країни пообіцяло нагородити переможців та призерів Олімпіади. Судіть самі: в порівнянні зі 100 тисячами доларів, котрі отримає кожен Олімпійський чемпіон з України за свою перемогу, 25 тисяч доларів за аналогічний успіх спортсмена з економічно надпотужних Сполучених Штатів виглядають мізером. У нас бронзовий призер отримає вдвічі більше. Звичайно, наскільки добре допоміг Янукович нашим олімпійцям, настільки ж (а, можливо, й більше) наші олімпійці пропіарили самого Януковича, для якого вдалий виступ українців на Олімпіаді може стати безцінним бонусом на президентських виборах восени.

Львівські олімпійці підтримали вдалий виступ усієї збірної, поклавши до загальнокомандної скарбнички дві нагороди, причому одну з них – золоту. Лучник Дмитро Грачов у командних змаганнях «влучив» у бронзу, а наша головна надія – представниця вільної боротьби Ірина Мельник-Мерлені — завоювала золото. Щоправда, невідомо чи вже наша. Одразу після своєї перемоги в інтерв’ю «Високому Замку» Мельник-Мерлені попросила не називати її львів’янкою, а львівським чиновникам, цитую, «не примазуватися до її перемоги». Зрозуміти мініатюрну борчиню не важко. Триразова чемпіонка світу, гордість нашого регіону, досі не отримала у Львові квартири, і цим керівництво області (як теперішнє, так і попереднє) себе повністю дискредитує.

Щоправда, реакція на львівське «золото» була дуже швидкою. Ще не закінчилися Олімпійські Ігри, а на зустрічі з журналістами в газеті «Високий Замок» начальник управління спорту та фізичної культури львівської ОДА Юрій Майборода повідомив, що у Львові вже є однокімнатна квартира для Мельник-Мерлені, і єдина проблема полягає у тому, що потрібно якнайшвидше здати в експлуатацію той будинок. Побачимо, чи не виявилася допомога обласної влади надто запізнілою.

Щодо інших наших спортсменів, то їхні виступи через об’єктивні та суб’єктивні обставини можна оцінювати по-різному. Юлія Коростильова та Леся Леськів відстрілялися на посередньому рівні. А ось виступ третього на останньому «Джіро д’Італія» дрогобиччанина Ярослава Поповича, який у гонці фінішував в кінці сьомого десятку, можна назвати як мінімум невдалим. На жаль, серйозна травма пальця завадила виступу на належному рівні нашій надії на медаль – лучниці Катерині Палесі, а травма ока так і не дала вийти на ринг червоноградському боксерові Ігорю Пащуку. Проте дві медалі, серед яких є золото, – це все-таки великий успіх для області. Зазначимо, що останнє золото для Львівщини виборов гімнаст Богдан Макуц в далекому уже 1980 році у Москві. «Незалежного» золота до цьогорічного у Львові ще не було.

Дмитро Грачов, львівський лучник, бронзовий призер Олімпіади в Афінах:

«Умови проживання в Олімпійському селищі в Афінах були хороші, а ось харчування не сподобалося взагалі. Слов’янин так харчуватися не може. Щодо мого виступу на Олімпіаді, то, звичайно, я дуже задоволений завойованою бронзовою нагородою. Хоча ми могли виступити й краще. Я не думаю, що корейські лучники сьогодні є непереможними, і на наступних Олімпійських Іграх прагнутимемо їх перемогти».

Юрій Майборода, начальник управління спорту та фізичної культури Львівської ОДА:

«Звичайно, що я задоволений виступом львівських спортсменів на Олімпіаді, адже золотої нагороди ми не здобували ще від часу московської Олімпіади. Що стосується Ірини Мельник-Мерлені, то я у складі львівської делегації зустрічав її в аеропорту в Києві після її тріумфального виступу. Вона, до речі, мені сказала, що не все те правда що про неї пишуть. Деколи хтось виступає від її імені. Я розумію її незадоволення тим, що, будучи чемпіонкою світу, вона до цього часу не отримала квартиру у Львові. Але вона зраділа, коли я повідомив їй при зустрічі, що був уже в її львівській квартирі. Єдине, що треба, – це якнайшвидше здати цю квартиру в експлуатацію. Тепер вона зможе вибирати, де їй жити: чи в Києві, чи у Львові чи на Хмельниччині».

Іван Яремко, спортивний фахівець, виконавчий директор відділення НОКу у Львівській області:

«Виступ львівських спортсменів на Олімпіаді можна оцінювати як дуже вдалий. Можливо, він був би й кращим, якби травму пальця не отримала наша лучниця Катерина Палеха, але й так дуже й дуже непогано. Востаннє львівські олімпійці завойовували дві медалі 12 років тому в Барселоні. Тоді веслувальник Михайло Сливінський та боксер Ростислав Зауличний привезли до Львова срібні нагороди».

Роздрукувати