У Львівському історичному музеї – виставка геральдики графа Андрія Бакуна

Травень14200818:28

«Я знаю своє минуле, тому надіюся, що буду мати майбутнє», – таким є авторське мото цієї виставки, якої Андрій Бакун спонукає глядачів досліджувати свої родоводи та замовляти складання й написання гербів чи родових знаків за тел.:8-067-419-16-31.

Виставка зацікавила професійних істориків, архівістів та львівських художників, походжали серед вернісажної публіки і граф Михайло Риба, маршалок шляхетського зібрання, князь Звенигородський …

Зацікавленість Андрія Бакуна геральдикою з’явилася відтоді, як він отримав дарований графський титул за організацію першого форуму активістів за відродження української монархії, хоч шляхетське коріння він мав з материнської лінії і батьківської (на жаль, іще мало дослідженої, – поки нема історичних документів, які б це підтверджує, Андрій Бакун не наважується про це говорити). На той час Андрій Бакун не знав ні історика Сварника, ні геральдиста Гречила, але мав потребу розробити власний герб. Зробив це самотужки, проштудіювавши певну літературу. Склавши свій герб, зробив це ж і братові та іще кільком людям. Автор стоїть на тому, що геральдистика – така ж строга наука як і математика, кольори і символи там закріплено за певними канонами, їх не можливо змінювати чи довільно трактувати.

«Герб – це перша відзнака із якої починається шляхетство. Герби знаючі люди відчитують як символічну легенду родоводу. Просто так герби не надавали нікому. Тому прикро інколи спостерігати, як наші сучасники дозволяють собі на власний розсуд розфарбовувати герби, що залишилися на будинках. Це неприпустимо!». – вважає Андрій Бакун, якому особисто як автору, із тих гербів, які він написав, подобається Венява.

«Частина представленого на цій виставці – герби шляхетських родин, які жили на території Великої Речі Посполитої, що охоплювала половину Європи. Часто до гердових родів входили і українські, і польські родини. У геральдиці відображена складна історія. Свого часу відомі польські геральдисти журилися, що неможливо виокремити суто польську геральдику, бо з 14-15 століття на неї досить часто випливали руські й литовські корені польської геральдики. Тут є досить давні герби, ті які походять і з руського періоду історії., є герби, до яких належали славні в нас роди, такі як «Сас» і «Шептицькі». Шляхта наша виводилася із бояр Галицько-Волинської держави і відігравала важливу роль у житті Речі Посполитої аж до її розвалу. Це була еліта нашої нації. Це десятки тисяч родин, яких важко відокремити від української і польської історії. Шляхта й аристократія завжди була сіллю землі, тим двигуном, який рухав націю до прогресу, який завжди очолював визвольні змагання. Тут ми бачимо і східноукраїнські і західноукраїнські герби, герби наших гетьманів, релігійних, політичних, військових діячів. Ми повинні знати наше минуле так само і через геральдику. Свого часу Микола Голубець намагався скласти «Золоту книгу української шляхти». Йому вдалося сформувати лише першу літеру. А згодом прийшли визволителі і всім стало не до шляхетства. Хоча той же голубець наголошував, що для того, аби знати історію своєї країни, треба знати історію свого роду. Тому я з великою втіхою дивлюся на ці речі, які довгі десятиліття були забороненими для дослідження, вивчення, популяризації. Вважаю. Що будь-який внесок у вивчення приватної геральдики є позитивним і додає нам самоповаги й самоусвідомлення, робить нас людьми, які знають, звідки вони походіть і до чого прагнуть», – так прокоментував виставку історик Іван Сварник.