Президент, Партія регіонів та БЮТ і хочуть дочасних виборів, і бояться їх,- Анатолій Романюк

Травень21200816:11

– Україні слід чекати перевиборів?

– Коли ми говоримо про перевибори, то це безумовний удар по економіці країни, бо вони роблять політичну ситуацію нестабільною. У такому випадку годі очікувати інвесторів, які потребують впорядкованого політичного життя. Але під час кожних виборів ми постійно долаємо бар’єри. Тож, коли ми говоримо про позачергові парламентські вибори, то гасло, яке буде підняте під час цієї кампанії – це політична відповідальність кожної політичної сили за те, що вона зробила. Відповідно політичну відповідальність за дії уряду, за стан коаліції, нестиме Прем’єр-міністр. Ця позиція буде впливати на те, як поводять себе політичні гравці. Вона буде визначати їх перспективи до виборів, особливо після голосування до Київради, яке буде у певному сенсі репетицією можливих дострокових виборів до Верховної Ради. Тому я думаю, що політичні сили, хоча вони й хочуть дострокових виборів, будуть до цього питання ставитись дуже обережно.

Другий момент – на сьогодні є відчутною оцінка не тільки в середовищі експертів, але й серед політиків, яка полягає в усвідомленні, що той виборчий закон, за яким відбувалися вибори в Україні, є егоїстичним. Він розрахований на інтереси тільки керівництва основних політичних партій і не сприяє розвитку України, він є шкідливим. Тому я прогнозую, що буде збільшуватись тиск на те, щоб відбулася зміна виборчого законодавства. Якщо зміниться виборчий закон, дуже багато конструкцій, які нині відпрацьовані політичними партіями, виявляться непридатними.

– Тобто можна чекати зміну закону про вибори, але перевиборів цього року не буде?

– Я не сказав, що перевиборів не буде. Може статися так, що гострота політичного протистояння буде настільки чутливою, що виходу з ситуації, крім виборів, не буде. Я думаю, що цілий ряд політичних фігур – Президент, у певному сенсі Партія регіонів, будуть зацікавлені в тому, щоб ці вибори відтягнути. Відповідно, якщо така позиція буде, то будемо очікувати вибори не як прогнозують, у вересні, а пізніше.

– Тобто варто чекати виборів на листопад-грудень?

–Так.

– Хто такий Віктор Балога? Чи насправді він такий страшний, як його малюють?

– Я думаю, що в нашій політиці чітко вимальовується спроба основних політичних акторів формувати політичний простір у чорно-білих кольорах. Спочатку це було характерно для оточення президента, а тепер – загалом. Основні політичні сили намагаються нав’язати думку суспільству про наявність «чорних» і «білих». Відповідно, чим сильніше ти очорняєш супротивника, тим білішим стаєш серед своїх. Цей підхід зберіг свою інерцію сьогодні, внаслідок чого Балогу намагаються показати як Медведчука, нібито він вирішує все у державі, протистоїть реформам. Нині його критикують не стільки опоненти – Партії регіонів, скільки уряд.

Насправді, відповідно до політичної практики, політична сила не є однотонною. Вона поділена принаймні на 4 частинки, при тому з одного й іншого боку є реформатори і радикали. Через те, я вважаю, спрощувати схеми до білого і чорного – не коректно. Більше того, це спрощення не дає розуміння тих політичних процесів, які відбуваються в Україні.

– Могли б конкретизувати, які чотири частини?

– Якщо ми традиційно говоримо, що є провладні й опозиційні сили, то бачимо, що в середовищі владної структури коаліції є радикальні й помірковані елементи, які можемо виділяти. Наприклад, депутат від БЮТу Андрій Портнов дає оцінки діяльності Президента, в яких балансує на межі фолу. Так само і в опозиції, у Партії регіонів знаходимо і «яструбів», і людей, які говорять про проблеми, які існують і перспективи їх розв’язання. Тому представляти якусь одну політичну силу як щось чорне, а іншу – біле, не коректно.

– Який ваш прогноз щодо конфлікту між Тимошенко і Секретаріатом Президента? Чим він завершиться?

– Дати оцінку перспектив цього конфлікту складно, бо ми маємо різну поведінку цих основних акторів. Ця поведінка не є лінійною. Наприклад, у Тимошенко є три потреби. З одного боку вона – прем’єр-міністр, і треба довести суспільству, що вона здатна вирішувати суспільні проблеми, тобто їй потрібен позитивний результат. Через те такий наголос робиться урядом на тих результатах, яких вони досягли. З іншого боку, Юлії Тимошенко надзвичайно потрібно мати підтримку людей, які голосуватимуть за неї, як за опозиційну силу. І тому вона, будучи при владі, намагається використовувати методи і дії, властиві опозиції. Тобто, критикуючи когось, вона в такий спосіб намагається отримати свою бажану оцінку з боку певних категорій населення. І нарешті третє – перспектива президентської виборчої кампанії.

В іншої політичної сили також бачимо спробу зробити кращі перспективи для Президента, реалізовувати ту програму, яка б дозволила звітувати про успішність роботи. Відповідно, по третій позиції (перспектива президентської виборчої кампанії) йде прийняття БЮТу як потенційного конкурента, який працює у тій же електоральній площині, що й Президент і «Наша Україна».

Поза тим тут протистояння йде за багатьма параметрами, не тільки за лінією Президент – Керівник уряду. Тому треба подивитися, як буде розвиватися ситуація після прийняття нової редакції Закону про Кабмін, який мав би трошки впорядкувати параметри двох основних інституцій.

Єдине, що можна нині сказати, це те, що наразі відбувається дуже жорстке протистояння, яке не принесе користі політичним силам і Україні.

– На скільки груп може розділитися НУНС?

– У них є принаймні дві групи: одна тяжіє до Юлії Тимошенко і цікаво, що не з ідеологічних принципів, а з того розрахунку, що Тимошенко є локомотивом, з допомогою якого вони зможуть далі бути при владі. Друга частина – це ті, хто підтримують Президента і обмежені ним в силу різних мотивацій. Є і третя група, яка коливається, думає, чи можна було б самим спробувати продовжити самостійне політичне життя, це видно по позиції РУХу та УНП. Але результат соціології свідчить, що ці політичні сили не мають перспектив для самостійного існування.