20Підгорецькі монахи нікого не били і не є торговцями наркотиками, – інша сторона конфлікту
Серпень19200810:27
У п’ятницю, 15 серпня, керівник прес-служби Стрийської єпархії о. Павло Худ повідомив ЗІКу про те, що «збунтовані підгорецькі монахи, що конфліктують з Українською Греко-Католицькою Церквою, вдерлися до будинку Єпархіального управління у Стрию і вчинили фізичне насильство над владикою Тарасом (Сеньківим) та о. Тарасом Пошиваком». Троє з них, за інформацією о. Павла Худа, належать до групи «збунтованих священиків, що самовільно і незаконно, всупереч приписам католицької церкви проголосили себе єпископами». Натомість сьогодні, 19 серпня, ЗІК отримав лист із точкою зору іншої сторони конфлікту.Текст листа подаємо із збереженням авторської стилістики:
«В п’ятницю, 15.08.2008 р. ми, троє єпископів + Маркіян, + Методій, + Ілля, приїхали до Стрия, щоб відвідати владику Йосафата Каваціва, ЧСВВ. Через те, що ми приїхали до обіду, а зустріч була можлива аж після обіду, ми пішли до парку, щоб тут почекати. Коли ми йшли коло будинку Єпархіального управління, то хотіли використати час і коротко відвідати нового владику Т.Сеньківа, який, на жаль, згідно Божих законів сам себе виключив із Церкви. На коридор резиденції з канцелярії повиходили деякі священики і семінаристи, і після короткого іронічного запитання Т.Сеньківа слідував категоричний наказ: «До двох хвилин залишіть приміщення!». Одразу після цього співпрацівники Т.Сеньківа почали тягати нас за рукави і принижуючим способом виганяти з резиденції. Т.Сеньків наказав знімати цю подію на камеру, мабуть з надією, що ми дозволимо себе спровокувати. Як невдовзі виявилося, зйомки мали послужити для зумисної маніпуляції. Ми однак спокійно відійшли.
Ми знову пішли до парку, де разом розмовляли і молилися вервицю. Десь за дві години приїхала міліцейська машина. Вискочила група міліціонерів, а з ними приїхали і працівники єпископської курії. Кричали на нас, як на якихось злочинців, провокативно знімали нас камерою. Ми не розуміли про що йдеться. Владика Ілля не сидів з нами на лавці, але ходив і молився недалеко від нас. Працівники курії кричали: «І він до них належить!» Владика спокійно ходив і молився. Міліціонери перервали його молитву і вимагали, щоб сів до міліцейської машини. На це він їм сказав: «Чи маєте дозвіл від суду, щоб нас затримати? Чи ми допустилися якогось злочину? Якщо хочете відвести нас в міліцію, то, очевидно, йдеться про недорозуміння. Я спокійно піду сам, але найперше вимагаю візиту до мера міста, щоб могти йому повідомити, що йдеться про якусь сплановану провокацію». Владика Ілля знав, що мер міста шанує невизнаного Гузаром єпископа Йосафата. Коли однак міліція зігнорувала це прохання, було ясно, що йдеться про нечесну акцію. Присутність агресивних співпрацівників Т.Сеньківа це підтверджувала.
Владика Методій і владика Маркіян оборонялися, але на кінець міліціонери вкинули їх до міліцейської машини. Владика Ілля біг з парку на головну дорогу, щоб привернути увагу громадськості. Міліціонери побігли за ним і потягли його назад. Машини громадського транспорту зупинялися і люди дивилися, що це за скандал, коли міліція шарпає єпископа в монашому габіті. При цьому вибили йому скло з окулярів, зірвали годинник з руки і насильно хотіли посадити його до міліцейської машини. Владика захищався і кликав на допомогу. Однак йому ніхто не допоміг. Люди боялися. Навіть було чути голоси, що це є торгівці наркотиками, переодягнені за монахів; а згідно цього міліція так і поводилася. Цю брехню мають на сумлінні працівники курії. На міліціонерів не подіяло навіть те, що ми сказали: «Ми є монахи-єпископи». Не допомогли і різні перестороги, що на винуватців прийде Божа кара. На кінець, потягнули владику через дорогу. Він тримався за паркан біля тротуару і знову кликав на допомогу. Однак йому скрутили руки й одягли наручники, як якомусь злочинцю. Знову його хотіли посадити до міліцейської машини. Коли він ногами вперся об машину, копнули йому до ніг і вкинули всередину. Тоді нас усіх, трьох владик, відвезли і вивели з міліцейської машини до відділення міліції. Владику Іллю вели з руками, зв’язаними ззаду в наручниках.
Поміж цим владиці Методію вдалося мобільним подзвонити нашим знайомим, і відразу після цього начальник міліції зі Львова наказав, щоб нас негайно випустили. Однак в міліції спершу написали протокол, що у відділенні міліції до нас відносилися культурно. Це правда.
Як це коментує цілому світові Т. Сеньків на офіційній веб-сторінці УГКЦ? Тарас Сеньків фальшиво свідчить: «Намагаючись захопити храм апостола Якова в м. Стрий вчинили бійку з міською міліцією». Відповідь: Біля храму ми не були, і міліції також там не було. Тому ми не могли захоплювати храм ані битись з міліцією. Наступне ложне свідоцтво: «Застосували фізичну силу проти владики Тараса (Сеньківа)». З таким ложним звинуваченням Т. Сеньків звернувся також до Міської Ради, як вони самі про це свідчать. Відповідь: Оскільки ми навіть не доторкнулись Т. Сеньківа, то зрозуміло, що не могли застосувати фізичну силу проти нього.
Вершиною комедії Т. Сеньківа була його недільна проповідь. Сам над собою так розплакався, що присутні повірили, а майже і він сам повірив в те, що його і цілу єпископську курію три владики з Підгірець побили. Тепер нас би не здивувало, якби Т. Сеньків ототожнився зі своєю брехнею настільки, що на прощу в Гошів 19.08.2008р. докульгав би на костилях з гіпсом на руках і ногах та з перев’язаною головою, бо згадав, що йому здається ще переламали руки і ноги. Професійна істеричка йому в цьому не дорівняє!
Наші короткі відвідини Т. Сеньківа його співпрацівники знімали на відеокамеру і можна переконатися, що жодного насилля над Т. Сеньківом там не було...
Виконавча комісія Синоду УГКЦ
+ Маркіян, ЧСВВ
+ Методій, ЧСВВ
+ Ілля, ЧСВВ
+ Самуїл».
РоздрукуватиКоментарі
PLAY Интересное видео
Новини
02Грудня 2008
01Грудня 2008
Топ-5
- 30.11.2008Завдяки Луценкові на міжнародній автотрасі Львів – Краковець нові розцінки: тепер даішнику дають не 10, а 100 грн
- 01.12.2008Сьогодні у Львові поховають найстаршого в Україні воїна ОУН-УПА
- 01.12.2008Автодорога Чоп–Львів–Київ не має перспективи, – «Укравтодор»
- 30.11.2008На Івано-Франківщині – небезпека сходження снігових лавин
- 29.11.2008Свекрусі-хуліганці світить щонайменше 15 діб арешту
zmolo.com
Радий зустріти хорошого співрозмовника. А якщо наступив на болючий мозоль, перепрошую. Я не обертаюся в колі священиків, хоча у житті доводилося зустрічатися з багатьма. Родина велика – похорони, весілля, хрестини. Далі священиків запрошують за стіл, де вони випивають (помірковано, щоправда), закусують, спілкуються.
Вже кілька років не встряваю в ці застільні дебати, бо родина у мене католицько-православна, чи навпаки. І коли одного разу я висловив мій погляд на те, що патріархат, придбаний за соболине хутро не може бути благодатним, достойний священик мало анатему на мене не кинув й покинув наше таке приємне застілля. Далі були докори від родини, що я, такий-сякий, зіпсував їм хрестини. Як мені було сказано: «Кому твоя правда потрібна?»
Це я до чого? Під час дискусій протилежна сторона хоче чути лише те, що хоче. І не більше.
Стосовно ж підгорецьких добродіїв, так це насправді варто було б до них поїхати й самому поспілкуватися. Можливо так би колись і зробив. Але тепер вже сенсу нема. Ще раз повторюся: якщо люди почали творити паралельні церковні структури, це вже тривожна ознака, що вся ця справа завершиться виродженням у сектантство, якщо вже таким не стала. І на тому поставимо крапку.
Стосовно ж наших легітимних душпастирів, то багато питань залишаються без відповіді. Я лише бачу факт і його коментую. Коментую суб’єктивно, але не емоційно. У мене не може бути емоцій, бо нема жодних інтересів. Суб’єктивним буде коментар Павелка, Зенка, Підлісного, інших осіб. Між абсолютно чорним і абсолютно білим є ціла гамма сірих відтінків, які одні бачать, інші – ні. Тому об’єктивним може бути лише Господь Бог, тому що Він – безсторонній. Для Нього ми всі Його діти, незалежно від того, що чубимося поміж собою, і кожному з нас (католику, православному, протестанту, мусульманину та іншим) Господь бажає тільки спасіння.
А тепер по пунктах.
Сусіда за руку до священика водити не буду, ні він, ні я не малі діти. І не варто цей епізод так примітивізувати. Я говорив про інше: к.к.д. (коефіцієнт корисної дії) наших душ пастирів низький. І не в моїй компетенції їх навчати як саме нести людям Євангельську благовість, як вчити знайомих і сусідів. Як мирянин хотів мати кращих душпастирів, однак, зізнаюся, рецепту в мене нема, як їм стати кращими.
Чи священик може їздити на дорогих авто? Це справа його совісті, згідно якої він і отримає одного дня ту нагороду, яку заслужить у Господа. Моє бачення є таким: священик працює в своїй парохії, знає свою паству, і якщо всі до останнього його миряни користуються авто, тоді й він має моральне право переміщатися індивідуальним транспортом. Гріха в цьому нема.
Як священику одягатися? Очевидно, що пристойно, він же працює з людьми. І якщо всі його парохіяни, як є його духовними дітьми (чи мали би такими бути), носять найдорожче взуття, тоді й парох може собі дозволити таке саме. Нічого осудного в цьому не буде.
Чи Ісус захоплював синагоги? Та ні, не захоплював, хоча можливості, яко Господь, мав безмежні. А навіщо це було Йому робити? Все, що сотворене, і так належить Господу.
Чи під час місійної праці Ісус бігав? Думаю, що ні. Він дбайливо обходив міста Галилеї і Юдеї. Не на віслюку чи верблюді пересувався, а таки пішки. Лише один раз дозволив собі в’їхати в Єрусалим, як і належало Володарю Всесвіту.
Чи Ісус навертав увесь світ? Так, навертав. Одного року Він не пішов в Єрусалим святкувати Пасху, а подався в міста поганські, де й проповідував не юдеям Добру Новину.
Чи вважаю себе надто професійним? Абсолютно ні. Богословських закладів не закінчував, системних релігійних знань не маю. Все це так: десь з кимсь порозмовляв, щось почитав, і не більше.
Що правда трапилася мені одна книжка про падре Піо. Хоча, тепер так думаю, краще вона б мені не траплялася, тоді, мабуть, я по-іншому сприймав би навколишній світ. Бо від того часу цей образ падре Піо став для мене наче еталоном священства. І коли тепер я цей «еталон» мимоволі уявно прикладаю до того чи іншого священика, то бачу, що на душпастира вони не тягнуть або тягнуть з великим натягом. І справа навіть не в стигматах, було би глупством вимагати, аби всі священики мали цю відзнаку нашого Спасителя. Річ у тому, що для падре Піо вся його паства була насправді духовними дітьми, що він вболівав за кожного з них. Але це потрібно прочитати, пропустити через себе і тоді збагнути. У мене нема талану розповісти про цього достойника Божого.
І коли тепер мій колега, крутий православний, злорадно тицяє мене носом в інформацію в ЗІКу, де говориться, що мостиський священик розпорядився зняти дах у будинку, де живуть люди, аби той будинок забрати, у мене нема аргументів. І в кого їх шукати, в такого ж самого, який відрізняється від мостиського лише тим, що не знімає дах з будинку і не інформує братву, хто з його парохіян перебуває на заробітках?
На тілі системно хворої УГКЦ діяння підгорецьких добродіїв виглядають як прищик. Але чому саме цей прищик вчинив такий переполох? Цього мені також не збагнути.
І останнє. Не хочу, аби хтось подумав, що я вважаю себе кришталево чистим. Цілком ні. Я грішна людина, і як такий, підсвідомо чи ні, але шукаю собі протилежність, людину святу, чи майже святу. Справжнього душпастиря. І не знаходжу. Можливо саме тому я й втягнувся у ці дебати про добродіїв з Підгорець. Мене лише цікавить, а що вони шукають і чого не знаходять у Церкві, якій присвятили, річ очевидна, своє життя?
На тому все, друже Павелко.
Якщо й надалі буде бажання спілкуватися, потрібно перейти на якийсь форум. Вже сьогодні це місце на сьомій сторінці, а через два-три його вже важко буде знайти.
Ще раз хочу наголосити: я не маю наміру дискредитувати або принизити нашу ієрархію, бо з Євангелії знаю, якою я мірою міряю, такою і мені буде відміряно. Я тільки хочу, аби моя Церква була досконала. Буде досконала Церква, тоді і я буду досконалим разом з нею. Оце і все.
Бажаю успіхів на духовній стезі.
Не звертайте уваги на це, чи хочуть співпрацювати із вами священики чи ні. Започатковуйте свої проекти, як матимуть соціальне спрямування і позначаться позитивно на інших.
В нормальних парафіях священики працюють для мирян і з мирянами. Просто добрі речі не такі крикливі як погані. Очевидно, не потрібно закривати очі на священика, який не працює.
Церква і справді потребує відновлення знищенних структур. Однак, тут слід мати на увазі не стільки і не тільки майно, яке Церква законно набула, а держава свого часу конфіскувала. Йдеться про структури пасторального досвіду і служіння.
Не бороніть священику їздити на доброму авті. Хоча і тут має спрацьовувати вислів «всяка краса має мати свої межі». Справа не в машині, чи громадах, а у ставленні до них.
Мій знайомий, священик, має не дешеве, але і не дуже дороге авто. Проте, частину своїх грошей він завжди спрямовує на різноманітні проекти для парафіяльних дітей та молоді, бо не любить клянчити гроші в парафіяльного уряду. Воліє дати свої, нормальною працею зароблені. Чи поважали би священика, який би їздив на поганій машині, вдягався без смаку? Він мав би у вас авторитет швидше за все через власну безпорадність священика напевно нікому він не зміг би порадити, а ви б найпершим говорили, що він поганий.
Щодо сусіда з багатоповерхівки. Ви особисто висловили йому своє зауваження? Якщо так і це не спрацювало, повідомте про це священика тієї парафії, куди він ходить до церкви. Бо є різні способи, через які духовенство навчає і тут може знадобитися наша мирянська ініціатива.
Конфлікти у Церкви були і будуть. Це спонукає священиків ефективно провадити душпастирське служіння в парафіях. Однак, справа особистої відповіді Богові на покликання належить також кожному з нас і не слід все спихати на священиків.
Після обіду підгорецькі були звільнення і висиджували на лавці у о. Каваціва, який їх не прийняв.
Гузар був свячений на єпископа Патріархом Сліпим, але не діяв як єпископ допоки Апостольська Столиця не потрердила його єпископські свячення. Це принципово відрізняється від підгорецьких, які одного дня пробудилися і сказали, що є єпископами та почали священнодіяти як єпископи. Для всіх відома процедура затвердження кандидатури на єпископа, дослідження кандидата та офіційне проголошення Папою конкретної особи єпископом. А підгорецькі мало що не дотримали жодної процедури, та ще ставять під сумнів уряд Папи, тощо. Так діючи вони поставлять під сумнів також необхідність Вашого існування.
Ви читаєте неуважно матеріали про захоплення будинку канцелярії в Стрию. Спершу підгорецькі (троє) розмовляли з владикою Сеньківим та о. Пошиваком (двоє). Слабкий на вигляд фізично не означає безсилий. Згодом священики, які були в канцелярії, просто вивели їх поза межі території управління. Зважте, не затримали і передали їх в міліцію. але вивели геть і дали можливість відійти від напруги.
Ви пригадайте принцип Ісуса "Богові Боже, а кесарю кесареве". В Україні є межі компетенції державного та церковного законодавства. Для вас не є питанням, що тривалий час підгорецькі (ті, хто з Чехії) не мають віз на побут, не мають дозволу на релігійну діяльність. Вони їздять по селах, сіють роздори. Якщо вони такі палкі прихильники і оборонці віри, хай починають із себе та на собі застосовують євангельські принципи. В Євангелії не видно, щоб Ісус захоплював синагоги чи єрусалимський храм. Він діяв в межах тих можливостей, як дозволяли його довколишнє середовище і обставини. Він не бігав і не навертав весь світ, а починав з поодиноких речей та осіб, які в подальшому принесли плід.
Якщо вважаєте себе надто професійним то застосуйте свій професіоналізм у власному зрості у вірі та вивченні історії походження підгорецьких монахів, специфіки їх діяльності. Дещо можете прочитати із матеріалів Юрія Підлісного (http://stryi.ugcc.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=673&Itemid=30). А не сподобається, то дізнавайтеся самі. Задійте свої інтелектуальні та професійні можливості, а не покривається пилом емоцій.
Можливо хтось скаже, що я бризкаю жовчю на всіх і на вся. Можливо і так. Але давайте переглянемо хоча б інформаційні повідомлення ЗІКу, адже вони під рукою. Одного-двох днів не минає, аби когось не вбили, не збили автомобілем, не зґвалтували, не обікрали, не обшахраювали, хтось сам собі віку не вкоротив і так далі. Не знаю як інші, але я читаю ЗІК як повідомлення з прифронтової зони. А тепер у мене питання: до якої моральної деградації дійшло наше суспільство, якщо таке діється? А де ж тоді наше духовенство, де реальні (!) плоди його праці? І чи потрібні суспільству такі пастирі? Вже минуло достатньо часу, і сьогодні вже смішно казати, що Церква перебуває на стадії відновлення своїх знищених структур. Уже все відродилося, навіть з надлишком. Погляньмо лише на автівки нашого духовенства.
Наведу пересічний приклад. Багатоповерхівка. Сусід живе на 6 поверсі. Курить у себе на балконі, а недопалки кидає на газон з квітами біля будинку, який доглядають сусідки з 1 і 2 поверхів. Скільки йому не говорилося, як горохом об стіну. Настає неділя, той сусід бере жінку, чи вона його, діточок і чимчикують у церкву. Повертається з Божого храму, історія з недопалками продовжується. Ну, має він недолугих батьків, не виховали його. Однак питання: вже стільки часу він ходить до храму, де не 1, а 5 чи 6 священиків, і вони не здатні навчити сусіда, що не можна робити пакості ближнім своїм? Що його ближні, це не тільки родина, але і всі, хто його оточують? Що такими вчинками він знеохочує мене бути християнином, бо я можу сказати, що християни всі є такими? Або навпаки: заохочує мене бути таким самим як він. Піти, наприклад, і позапихати йому в замкову щілину сірники, щоб разом зі замком знімав свої броньовані двері.
Отже, якщо духовенство не здатне навчити свою паству елементарним правилам побутової поведінки, то як протистоятиме сектам? Адже кожна секта базується на певному світобаченні, з яким не так легко дати собі раду.
Стосовно +Гузара. Якщо поглянути відсторонено, то побачимо, що з його приходом у Церкві розпочалися або поглибилися перманентні конфлікти. Його оточення постійно шукає собі ворога: так званих лефевристів, одне жіноче чернече Згромадження, друге, третє, а тепер, як я зрозумів, і Євхаристиянок. Більше того, оточення +Гусара побило горщики і з +Іренеєм. Але цього разу вже втрутилася Апостольська Столиця, як-не-як єпископ потрапив в опалу. Дослідивши причини конфлікту й збагнувши, що він породжений виключно бажанням забрати єпархію (і прибутки від неї!!!) від представника василіан, Апостольська Столиця зробила +Гузару дипломатичне, делікатне, але прилюдне й доволі відчутне застереження (по-побутовому – дала добрячого материнського прочухана): +Іринею доручили провадити душпастирську працю в самому Римі й надали титул каноніка. Все. Крапка. Хто має вуха, нехай слухає, хто вміє читати, нехай робить висновки.
Що мав би зробити єпископат за таких обставин?
Позбутися у собі духа протиріччя і покірно просити Матері-Церкви провести реформу УГКЦ.
Чи так поступили владики? Очевидно, що ні. Результат – Підгірці.
Не хочу пророчити, але якщо не буде проведена реформа УГКЦ, таких «підгорець» ще буде і буде.
Церква Христова – це не забавка, як дехто собі вважає. І якщо в УГКЦ й надалі триватиме тенденція побудови в її середовищі приватних «капличок» на свій образ і свою подобу, то з часом Підгірці нам здадуться дитячою казочкою.
І ще про +Іринея: на своєму сайті він офіційно спростував будь-яку причетність до підгорецьких єпископів, чим і позбавив їх твердої опори, без якої їм не вдасться створити паралельну церковну структуру. Далі все буде залежати від подальших вчинків місцевого єпископату. Христова Церква, зрошена на Голгофі кров’ю Спасителя, має у собі достатній імунітет для самоочищення. І якщо перепуджене духовенство не заважатиме природним процесам, вони пройдуть швидше й менш болюче.
І останнє. Цілком не погоджуюсь з цитатою «Багато покликаних та мало вибраних». В сьогоденних реаліях УГКЦ краще сказати: «Мало є покликаних, а багато – непрошених».
Так їх же арештували. Як вони могли потрапити на зустріч, призначену на другу половину дня?
Nikові
В єпархії може бути єпископ-ординарій (правлячий) і один або два єпископи-помічники, залежно від обставин і потреб.
Стосовно Гузара, так він теж два десятиліття ходив у самосвятах (1977-1996 рр.), аж поки Рим не визнав його свячення легітимними. Можливо, так само буде і з підгорецькими єпископами. На все воля Божа.
А взагалі вся ця історія виглядає, м’яко кажучи, непривабливою, брудною. Мабуть, у діях підгорецьких єпископів таки є зайвий радикалізм, притаманний, до речі, багатьом відомим церковним діячам, хоча б тому ж таки святителеві Миколаю. Під час чергових богословських «розборок» він зацідив у пику своєму опоненту, здається Арію. Але нічого, постраждала сторона («терпіла» Арій) так і залишився в анналах історії відступником-апостатом, а Миколай став святим і вже стільки століть поспіль дарує радість дітям всього світу.
Насторожує інше.
По-перше, – дії Стрийської єпархії. Невже насправді троє осіб, що не вирізняються особливими фізичними даними (якщо судити з фото на сайті), могли увірватися в приміщення єпархії, розкидати півтора десятка зрілих мужів, незморених фізичною працею біля церковного престолу, дістатися до владики Тараса та ще й позбиткуватися з нього? Сумнівно.
По-друге, не пригадую з Євангелії (можливо читав неуважно), щоб у своєму протистоянні зі Синедріоном і відстоюванні Істини Ісус звертався за допомогою до римської влади, Понтія Пилата зокрема? Якщо Господь цього не робив, то навіщо це роблять стрийські мужі, якщо вони насправді служать Всевишньому і виконують настанови Нагірної проповіді?
Зрілі стрийські мужі, які щоденно стають перед Божий престол і стверджують, що отримали покликання від Господа служити словом у справі спасіння людства, не зуміли тим же словом протистояти лише трьом прибульцям? Вхопитися за телефонну слухавку й набрати «02» – це все, на що вони здатні? Всі їхні аргументи? Вся церковна апологетика? У світі аналогічні дії називають непрофесіоналізмом або непридатністю виконувати професійні обов’язки.
Висновок один: вони або не довіряють Господу, що Він їх захистить, як своїх вірних слуг, або цілком не вірять у Нього.
Перефразовуючи невмирущу фразу першого президента – «Маємо те, що маємо», скажемо: «Маємо таких духовних наставників, на яких у Господа заслуговуємо», як підгорецьких, так і стрийських.
Сумно.
P.S. Дякую ЗІКу за об’єктивну подачу інформації.