Кирило Студинський – уродженець Тернопільщини. Він є автором понад 500 праць. Серед них чимало робіт, присвячених громадському єднанню видатних діячів Західної і Наддніпрянської України, праці з дослідження українсько-польських та українсько-чеських літературних зв’язків.

Сферою особливих зацікавлень дослідника було давнє українське письменство і, передусім, оригінальна література ХУІ-ХУП століть. Досить відомі такі праці: “Пересторога, руський пам’ятник початку ХУП віка”, “Іван Вишенський”, “Панегірик…, посвячений Петрові Могилі в р.1633” та інші.

Академік Кирило Студинський залишив також праці “Генеза поетичних творів М.Шашкевича”, “Козацтво й гайдамаччина в “Енеїді” Котляревського” тощо.

Особливе значення у його творчості мали шевченкознавчі студії, у яких показано вплив поезії Тараса Шевченка на культурно-освітнє життя західноукраїнських земель.

Довідка ЗІКу.

Кирило Студинський народився 4 жовтня 1868 року на Галицькому Поділлі - у селі Кип’ячці Тернопільського повіту (нині Тернопільський район). Його батько був місцевим священиком. Мати Вікторія – донькою відомого політика і письменника о. Степана Качали.

Навчався у сільській школі, у народній школі в Тернополі. У 1878 році вступив до польської гімназії у Тернополі, брав активну участь у гімназійному хорі.

Навчався у Львівському та Віденському університетах, у 1894 році стажувався у Берлінському університеті, упродовж 1897-1899 років працював доцентом Ягеллонського університету, де викладав українську мову і літературу. З 1900 до 1919 року був доцентом, потім професором Львівського університету, дійсний член наукового товариства імені Тараса Шевченка, тривалий час очолював його філологічну секцію. У 1939 році був головою Народних зборів Західної України, які ухвалили її приєднання до СРСР.

Кирило Студинський знав шість древніх мов: санскрита, арамейську, іврит, давньослов’янську, грецьку та латинську, вільно володів російською, польською, чеською, сербо-хорватською, болгарською, німецькою, англійською, французькою, італійською та литовською мовами.

Під час Другої світової війни, при відступі радянських військ, академік був насильно вивезений НКВС зі Львова і знищений.