В Івано-Франківську зведуть пам'ятник засновнику міста - Станіславу Потоцькому

Жовтень15200818:44

Зізнавшись у любові до “найкращого в Європі” міста Івано-Франківська, художник закликав його мешканців “поважати Андрія Потоцького і його родину, яка у 1662 році заснувала між двома Бистрицями Станіславів”. Він впевнений, що з часом тут збудують пам'ятник Потоцьким - Андрію або його сину Станіславу, на честь якого було назване місто.

Письменник – краєзнавець Іван Боднарєв, який торік віднайшов оригінал портрета Андрія Потоцького у запасниках Тернопільського краєзнавчого музею, розповів про магната Потоцького-мецената, який був фундатором багатьох римо-католицьких костелів у нашому краї і “навіть давав кошти” на православний Манявський монастир.

За словами одного із засновників “Цинамонового Хруща”, редактора газети “Репортер” Олега Головенського, копія портрета Андрія Потоцького знайде своє місце у майбутньому музеї Станіславова, який, за його словами, облаштують в одній із старих будівель у центрі міста.

Фундація “Цинамоновий Хрущ” видала і продемонструвала місцевим журналістам перший примірник “Атлясу України і суміжних країн” 1937 року (презентаційний варіант), кожен екземпляр якого матиме відповідний сертифікат. Фундація готує до друку “Енциклопедію Станіславського феномену”, "Історію української Церкви", путівник “Метафізика Карпат” та виношує план спорудження пам’ятника Цинамоновому Хрущу.

Гості презентації отримали календарі, репродукції та поштівки картини.

Довідка ЗІКу.

Найпоширенішою версією щодо народження міста між двома Бистрицями є така: Станіславів заснував у 1662 році польський магнат Андрій Потоцький, який був власником цих земель з 1660 року. Починалося місто з витягнутої восьмикутної фортеці біля невеликого українського села Заболоття.

Для власника міста там був збудований дерев’яний замок. 7 травня 1662 року Андрій Потоцький видав привілей про надання фортеці Магдебурзького права, і з того часу цей день вважається офіційною датою заснування міста. У 1663 році король Ян Казимир юридично підтвердив Магдебурзьке право та затвердив перший міський герб. Після смерті Андрія місто-фортецю успадкував його молодший син Йосип Потоцький.

Одразу ж після Другої світової війни комуністична влада хотіла перейменувати Станіславів на Сталіно–Карпатськ.

1962 року керівництво області у зв’язку з відзначенням 300-річчя міста виступило з пропозицію перейменувати його на Прикарпатськ. Однак ця пропозиція не знайшла підтримки у Києві, тому місто назвали на честь письменника і публіциста Івана Франка – Івано-Франківськ.

Радянська історична школа називала Андрія «катом українського народу». Подібні спотворені версії історії поширені й нині. Дуже довго замовчувалася історія заснування міста, а також біографія Андрія Потоцького. Українських істориків, які пов’язували заснування Станіславова з ім’ям Андрія Потоцького, звинувачували у наслідуванні польських дослідників і нездатності самостійно вивчити і проаналізувати власну історію. У місті у дуже занедбаному стані перебуває Палац Потоцьких.

Єдиним зображенням Андрія Потоцького є живописний портрет Мирослава Яремака, виконаний на замовлення Віктора Кімаковича, на той час – директора Благодійної фундації імені Короля Юрія, з маленької фотографії з польського журналу.

У Тернопільському краєзнавчому музеї збереглися унікальні мистецько-історичні пам’ятки – портрети Андрія Потоцького та деяких членів його родини. Портрети написані у повний зріст, розміром 1.90х1 м невідомим художником. Крім портрета Андрія, у музеї зберігаються портрети графа Миколи Потоцького, сина Андрія Йосипа Потоцького та батька Станіслава Потоцького. Портрети членів родини Потоцьких поступили у Тернопільський музей з Поморян – колишньої резиденції родини Потоцьких у північній частині Тернопільської області.

У 1939 році, з приходом радянської влади, всі панські маєтки були націоналізовані і всі речі, які мали якусь художню цінність, завозились у музеї. Оскільки у Тернополі вже був створений краєзнавчий музей, то з усієї Тернопільської області туди звозилось «добро».

Те, що цей портрет є унікальною історичною пам’яткою, підтвердив письменник-краєзнавець Іван Бондарев: «Судячи з усього портрет написаний у ХVІІІ ст. для так званої родинної галереї. Тобто власник палацу вирішив зобразити всіх своїх предків, портрети яких висіли у проміжку між вікнами у великому залі. Цей портрет Андрія Потоцького досі ніде не був опублікований. Вийшов недавно такий ґрунтовний каталог, виданий у Києві, «Український портрет 17-18-го століть». І навіть у такому фундаментальному виданні цього портрета немає. Тому портрет Андрія Потоцького із запасників Тернопільського музею можна вважати справжньою знахідкою».